top of page

НА РОБОТУ ЯК НА СВЯТО

історія успіху банківського білого комірця,
який знайшов себе у фермерстві

ground13.png
_MG_6327.jpg

Економіст за освітою, Олексій Степанець — один із тих щасливчиків, який зміг знайти собі діяльність до душі, — аграрне виробництво.

Сталося це не відразу: він пройшов через монотонну офісну роботу, та й на початку агробізнес його, без жодного досвіду у сільському господарстві, не надто зацікавив. Але поступово, все більше занурюючись в агротехнології й отримуючи все кращий результат, він зрозумів — це справа його життя. Як він йшов до успіху — далі у нашому матеріалі.

Ресурс 143.png

«Один із моїх бізнес-партнерів, який запропонував мені зайнятись сільським господарством, гарну штуку зробив. Мені тепер цікаво цим займатись, хоча раніше я взагалі не розумів, що воно і як».

Стоячи на полі, де закінчується збір сої, із захопленням розповідає Олексій Степанець, директор ТОВ «Магнат-Агро 1». Цього року — це основна культура на його агропідприємстві і вона дала дуже хороший врожай. 

Сьогодні Олексій обробляє 147 га землі власного агрогосподарства біля містечка Баришівка Київської області, засіюючи її соєю, кукурудзою, а також овочами борщового набору — картоплею, капустою, морквою і буряком. Крім того, він має ліцензію на вирощування насіннєвої картоплі. А ще його підприємство надає в оренду техніку для обробки приблизно такої ж кількості землі сусіднім фермерам.

До перших справжніх успіхів в агробізнесі фермер-початківець йшов п’ять років, постійно стикаючись з неврожаями і збитками, які часом сягали 1,5-2 млн гривень на рік на чотирьох десятках гектарів.

Шлях до перших успіхів

ground9.png

Закінчивши Київський національний економічний університет за спеціальністю «Економіка підприємства», Олексій пішов працювати в банк. Там була вакансія у відділі, який займався управлінською звітністю. Але молодий спеціаліст швидко зрозумів, що це не те, що його цікавить.

_MG_6523 (1).jpg

«Сидяча монотонна робота. Одні й ті самі звіти з ранку до вечора, з понеділка до п’ятниці. І так щомісяця», — згадує він.

Його терпіння вистачило на 1,5 роки, а потім його нинішній партнер по агробізнесу Олександр Луцик запропонував йому управляти орендою його офісно-складських приміщень. Займався цим Олексій близько 2,5 років.

Цей бізнес був уже налагоджений, особливої уваги він не потребував, і тому молодому економісту запропонували паралельно спробувати себе і в агробізнесі. У Луцика була земля, до них доєднався ще третій партнер — Ілля Сивульський. Олексій сконцентрувався на операційній діяльності, решта партнерів відповідали за фінансування і юридичні питання. Щодо стратегії розвитку рішення приймали колегіально.

Починалося все з обробітку 40 га землі. Половина з них була чорноземами, половина — торф’яниками. Своєї техніки у нового агрогосподарства не було, перші декілька років її брали в оренду у колег по бізнесу.

_MG_6113 (1).jpg
_MG_6098 (1).jpg
ground4.png

На початку Олексій, як і його партнери, не маючи досвіду в агровиробництві, думали, що нічого складного в цьому немає: посіяв якусь культуру, вона собі зросла, і потім треба просто зібрати врожай. Але реальність виявилася іншою. Давалися в знаки брак досвіду і відповідних знань.

«Перший посіяний соняшник майже весь виліг, — каже фермер. — Все, що вдалося зібрати, — це в середньому по 500 кг із гектара. Це дуже поганий результат, він навіть не покрив витрати. Потім посіяли сою, але вона теж дала поганий результат: 800 кг із гектара. І була дуже низенькою — не перевищувала висоти шкарпеток на нозі».

Аграрії-початківці за порадами сіяли пізні сорти кукурудзи і сої, які до зими ще лишалися зеленими і не було змоги їх нормально зібрати.

_MG_6229.jpg

Проте руки партнери не опускали. Олексій розумів, що причини їх невдач — брак знань щодо технології вирощування культур і брак досвіду її застосування на місцевих ґрунтах. Поступово він заповнював ці прогалини, спілкуючись з іншими фермерами і читаючи відповідну літературу. Також він пішов здобувати другу вищу освіту з агрономії й цієї осені захищає диплом магістра з тематики вирощування культур на торф’яниках. 

Були помилки і з іншими культурами. Спроба посіяти на торф’яних ґрунтах пшеницю закінчилася тим, що вологість та грибкові інфекції її знищили. Тож нічого не залишалося, як просто її передискувати. У перший рік роботи пізно посіяли пізній сорт капусти, та не встигла пов’язатися, врожаю, відповідно, не зібрали. Наступного року помилились з тим, що спробували посіяти моркву на 4 га торф’яника, але невдовзі сильний вітер просто здув майже все насіння в ліс, оскільки торф’яний ґрунт дуже легкий. Через це, згадує Олексій, навіть викликали комісію, яка оглянула поле і зафіксувала збиток у 500 тисяч гривень.  

_MG_6215 (1).jpg
_MG_6189.jpg

Агрогосподарству Олексія разом із землями дісталася й система каналів разом зі шлюзами, яка сполучається з річкою Трубіж — лівою притокою Дніпра. Вони були зроблені ще в радянську епоху для відведення зайвої води і поливу полів у посушливий період.

 

Коли фермер із партнерами розпочав агробізнес, усе було закинуто й не працювало. Вони почистили канали, полагодили шлюзи, вирівняли вигорілі торф’яники, завізши землю, зробили аналіз ґрунтів і з’ясували, що в них дуже великий відсоток азоту й кальцію, але немає фосфору і калію. Це, зокрема, було однією з причин неврожаїв.

Олексій відпрацював технологію обробітку землі, технологію й терміни посіву — і це позначилося на врожайності й фінансах. Агрофірма почала отримувати стабільний дохід із 2020 року.

pic-9.png
_MG_6379 (1).jpg

Доступ до банківського фінансування

Ресурс 72.png

Під час періоду зростання й від’ємних фінансових результатів Олексій з партнерами міг залучати тільки власні кошти. На 2017 рік у компанію було інвестовано 300 тисяч доларів. На сьогодні ця сума є вже вдвічі більшою.

Коли аграрії досягли позитивних балансів, у них повірили і банки. З 2021 року агрофірма Олексія почала співпрацю з Приватбанком. Спочатку залучали обігові кошти, починали з невеликих, як для агробізнесу, сум у півмільйона гривень. Потім почали купувати засоби виробництва.

_MG_6186.jpg

«Приват» обрали через державну програму, за якою поверталося 20% на техніку, вироблену в Україні. Завдяки ній придбали плуг, культиватор, диски.

«Дивились на ті операції, які для нас дуже важливі, і їх треба виконати вчасно. У сільському виробництві це головне. Наприклад, посів або обприскування. Якщо невчасно обприскати або не внести засоби захисту рослин, то просто з бур’янами все пропадало», — розповідає фермер.

А минулого року його агрофірма взяла в Приватбанку в лізинг трактор New Holland вартістю майже 3 млн гривень.  

pic-11.png

Зараз «Магнат-Агро 1» забезпечений власною технікою на всі види робіт, окрім збирання врожаю — для цього Олексій орендує комбайни. Його техніка також здається в оренду іншим господарствам після виконання робіт на власних полях. У структурі бізнесу послуги зараз займають близько 10% від обороту і приносять 2 мільйони гривень на рік, що повністю покриває фонд річної зарплати для всіх працівників підприємства. Надалі Олексій мріє ще більше розширити парк сільгосптехніки, зокрема вже придивився голландську сівалку Väderstad Tempo 8, щоб сіяти нею і кукурудзу, і сою.

 

А цього року за програмою «5-7-9» фермер залучив у Приватбанку 1,5 млн гривень, що допомогло дуже добре провести сезон.

pic-4.png
_MG_6488 (1).jpg

«Ми вчасно отримали кошти, купили міндобрива, дизпаливо. На паливі вдалося гарно заощадити, бо ми його закупили за 30 грн за літр, а зараз воно коштує 52 грн. І плюс вчасно все виконали», — каже він.

Вплив війни
на бізнес

ground12.png

Після початку повномасштабного вторгнення фронт швидко просунувся у Київську область. Бойові дії йшли біля сіл Перемога і Рудницьке — за 10-12 км від полів агрофірми. Але ЗСУ швидко їх відкинули назад.

«Російські БТРи заїжджали до нас на підприємство, і ми дуже сильно переймалися, щоб із технікою нічого не сталося, — розповідає Олексій. — Вони були 2-3 дні безпосередньо біля техніки. Благо, не встигли нічим нашкодити».

Коли окупантів відбили, погода вже дозволяла розпочинати роботи. Олексій сам об’їжджав поля, де були місця прильотів, із колегами вони загортали вирви, якщо знаходили снаряди чи іншу зброю, то викликали спеціалістів.      

Після вторгнення для зупинення ворога були підірвані всі навколишні мости, технікою не можна було переїжджати через річку, допоки за місяць не зробили насипи.  

_MG_6446 (1).jpg
_MG_6391 (1).jpg
_MG_6258 (1).jpg

Ціни на цю культуру продовжують падати через проблему з вивезенням і зараз. Якщо минулого року Олексій її продавав за 6 800 грн за тонну, то цього року її можна реалізувати лише за 4 000 грн. Одночасно вартість усіх послуг — зі збору врожаю, сушіння, перевезення, зберігання — зросла у 1,5-2 рази. Тому в сезоні 2023 року він вирішив сконцентруватися на сої і засіяв нею 80% своїх площ під зернові. На кукурудзу відвів тільки 20%. Ці дві культури зараз складають основу бізнесу й займають в структурі виробництва 70%. Ще 20% припадає на овочі, решта 10% — на послуги.

 

Якщо сою, яка гарно вродила, вдасться реалізувати за хорошою ціною, то аграрій сподівається вийти у невеликий плюс цього року, як і минулого.

«Якщо дохідність до війни була 30-40%, то зараз буде від 7 до 10%», — розповідає він.  

Війна суттєво вплинула і на кон’юнктуру ринку, зокрема через заблоковані порти неможливо було експортувати кукурудзу. Олексію якимось дивом за чотири дні до вторгнення за хорошою ціною вдалося продати всю кукурудзу попереднього врожаю.

«Після 24 лютого майже неможливо було її продати. А якщо було й можливо, то ціна була суттєво знижена», — каже він.  

_MG_6436-a.jpg

Плани на майбутнє

ground8.png

Олексій має багато ідей щодо розвитку свого підприємства:

«Я все б хотів. І техніку нову підкупити, і землі більше взяти, і в переробку піти. І завести потім, коли все більш-менш налаштується, скотину, щоб можна було перегній отримувати і замінювати мінеральне живлення на органічне».

Проте визнає, що багато чого залежить від закінчення війни, бо за нинішніх умов розвивати агробізнес дуже важко.

_MG_6533 (1).jpg
pic-15.png

Єдине, в чому він абсолютно впевнений, так це в тому, що агровиробництво — це справа його життя.

«Мені приємно прокидатись вранці з розумінням того, що я повністю планую весь технологічний процес. І приємно збирати гарний врожай, який є результатом моїх знань і рішень. Я цим планую займатися до кінця свого життя, якщо все складеться добре», — підсумовує фермер.

Олексій Степанець — банкір, який знайшов себе у фермерстві. Історія успіху аграрія на Youtube-каналі «Мінфіну»

minfincomua-logo-gre (1).png
  • Facebook social
  • Twitter social
  • YouTube social
  • Instagram social
  • Telegram social

Приєднуйтесь до нас в соц. мережах

Валюта

Фінанси

Про Minfin.com.ua

​© 2008-2024 ТОВ "МiнфiнМедiа". Код ЕГРПОУ: 35506859

Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки з гіперпосиланням виду: www.minfin.com.ua
Телефон: (044) 392-47-40
Дзвінок в межах території України з усіх номерів операторів мобільного та міського зв'язку за тарифами операторів
Графік роботи: понеділок - п'ятниця з 09:00 до 18:00
Юридична адреса: Україна, Київ, Вадима Гетьмана, 1-Б, 3 поверх

bottom of page